de larosh (de_larosh) wrote,
de larosh
de_larosh

Слово до читача

Сьогодні у цей парадоксальний день, я вирішив написати першу строфу у цьому щоденничку.

Напевне, варто було б представитися та трошки розповісти про це місце. Тож, мене звати Олексій, а його - Франсуа де Лярош(фуко?).

Чому так нас називають?

Мене так назвали при народженні, і оскільки таке вже написано у всіх документах, то змінювати це не має ніякого сенсу (принаймні, так говориь моя лінь, а вона, хочу додати, буває дуже часто права - я з нею погоджуюся).

de-_larosh - так склалося, що останнім часом людська дурість стає все більш показовую. Люди постійно ховають своє обличя за масками; де брехня, а де правда навіть не може розпізнати навіть детектор брехні - адже для тих, хто сам не розуміє вже де є правда, а де є не-правда, саме це поняття зникає... Поводитися штучно стало природньо, вірніше сама штучність вже стала природньою! У час, коли здавалося б уже немає жодних табу, архаїчний образ дурника набирає популярності. Але не тому, що він "глаголет правду", порушуючи тим самим заборонені теми, а напевно тому, що саме цей образ відповідає духові цього мозаїчного часу (духоній дійсності часу?). При цьому, такий-собі образ дурника абсолютно комфортно вписується в буденну свідомість, навіть не завдаючи шкоди цій свідомості...Але! Але за цим усім, одне нашарування архетипових образів закриває інше – традиція як така зникає, стеоритиповість мислення стає нормою. За нашим часом важко помітити, як стереотипи залишаються, натомість кардинально змінюється смислове наповнення.

Так сталося із образом колись шанованим та грізним – я б сказав, архетипом, шута. Слово «шут» залишилося. Але значення колись такої непростої та поважної професії замінилося сенсами «паяц», «клоун», «дурник»…

Напевне тому, в наш гіпертехнологічний (гіперосвічений?) вік прізвище колись найбільш шанованого герцога так «часто» зустрічається на полицях книгарень.

Але не хотілося б з самого початку вдаватися до таких довгих відступів – натомість краще сказати що ж це все таке. Останнім часом я став помічати, що люди почали бути досить серйозними. Серйозно/прагматично сприймаються навіть жартівливі речі. Все менше місця залишається для простої, необдуманої, безкорисливості! Все вимірюється категорією «корисливість»… Зникають відносини – залишаються самі голі відношення.

***

Читаючи ці строчки, напевно, у Вас виниклі обурливі, суперечливі, протилежні думки (принаймні до сказаного вище)! Якщо так – я Вас вітаю!!! Бо саме це і е тим, що тут буде відбуватися – назвімо це безкорисливим провокуванням мозків!!

Якщо ж ні, то виходить я погано старався…але нічого, спробую ще – а Ви потім скажете чи у мене виходить, чи ні!

Тож, подорож починається, вмощуйтеся зручніше, пристебніть паски!

            3,

                    2,

                          1…

Tags: Слово до читача
Subscribe

  • Двойня

    Нас все время было двое. Он и я делали одни и те же вещи, носили одну и ту же одежду, одинаково говорили и даже одинаково думали. Мы не подозревали,…

  • Ворон

    никогда не говори никогда настанет снова и скажешь вдруг ты никогда лишь не настанет никогда что скажешь снова

  • Рік (сугестивне)

    Тиша. Вступає музика - підіймається завіса. Минає день, Минає ніч. Роки минають, пов’яле листя шелестить... Хтось колись…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 8 comments